Цього тижня в Парижі триває виставка, присвячена 20-річчю виходу стрічки Софії Копполи “Марія Антуанетта”. В рамках експозиції, присвяченої зйомкам фільму, американську режисерку нагородили званням командора французького Ордена мистецтв і літератури, яке вважається одним з найвидатніших у Франції. 

Не тільки сам фільм, а й процес його створення сьогодні викликає щирий захват суспільства. Так, в Теллурайді вийшов документальний фільм, в якому Елеонор Коппола спостерігає за тим, як Софія працює над видатною роботою. Стрічку змонтовано з 80 годин матеріалу та щоденників покійної Елеонор. 

Для Софії шлях від “nepo baby”, якою її прозвали ще у підлітковому віці, до однієї з найбільш впливових фігур світу культури був неймовірно складним. Незважаючи на те, що майже в 30 років Софія заявила про себе як про одну з найвидатніших режисерок сучасності, мало хто з колег сприймав її серйозно. Насамперед, таке ставлення до дівчинки було зумовлено тінню її батька — Френсіса Форда Копполи. 

Обдарована дівчина вже в 11 років вела бесіди з Енді Ворголом на Пʼятій авеню про мистецтво, а також захоплювалася модою та фотографією. Зрештою, після навчання в Каліфорнійському інституті мистецтв Софія представила свою першу роботу “Lick the Star” (1998). Вона одразу продемонструвала художній стиль, протилежний її батьку. 

Тільки після “Незайманих самогубців” (1999) та “Труднощів перекладу” (2003), який приніс Копполі перший Оскар, дівчина почала вірити у власний талант. Вже у 2005 році Софія мала 40 мільйонів доларів бюджету та ключі від Версаля для зйомок культового байопіку. Софія першою переклала образ “королеви марнотратства” на дівчинку-підлітка, яка втрачає контроль над власним життям. Сама режисерка свідомо відходила від сухих історичних даних та створювала доволі яскраві кадри, де персонажі представлені доволі імпресіоністично. Сам же фільм більше вдається до травестії, ніж до достовірної драми. Головним референсом для художниці костюмів Мілені Канонеро стала коробка макарунів, яку подарувала їй Коппола. Граючись між сенсом та стилем, Коппола перетворила стрічку на культову драму, що розкиває геть інший бік Антуанетти та цілої епохи.