Мабуть ви чули відому фразу з футболок Dior — “We Should all be Feminists”. Її написала Чімаманди Нґозі Адічі — нігерійська письменниця й активістка, яка є однією з найвпливовіших сучасних авторок. За останні 10 років не тільки феміністичний рух, а й популярність та талант африканських митців набули неабиякої слави. Вони вже давно не залишаються “місцевими талантами”, адже еліта по всьому світу читає та підтримує нові голоси світової літератури. 

“Половина жовтого сонця” — роман про війну в Біафрі, який в 2015 році отримав Жіночу премію з художньої літератури. Чімаманда Нґозі Адічі здобула нагороду на премії і водночас визнання за найкращу книгу з усіх лауреатів в історії. Серед інших гучних імен: Ноувайолет Булавайо, яка двічі опинялася в списку Букера, Цици Дангаремба з премією PEN Pinter та Мааза Менґісте, яка потрапила в букерівський шортлист. 

Українські видавництва рідко публикували африканських авторок раніше. Проте віднедавна книголов видали “Першу жінку” Дженніфер Нансубуґи Макумбі. Роман розповідає про Кірабо — дівчинку з Уганди, яка випадково знаходить нову теорію жіночого початку в історії. 

Найгучніші голоси африканської літератури сьогодні пишуть англійською, аби їх почули, але будують нарративи навколо власного досвіду та концептів. Форма оповідань доволі проста, в традиційному африканському стилі, вони звучать так, наче лунає бабусина казка на ніч або старі щирі спогади. Така глибока і водночас наївна проза западає в душу і розкриває сенси, не зрозумілі європейцям до цього. 

Як суспільство, яке переживали колонізацію та рабство, насамперед, автори говорять про небезпеку єдиної історії та важливість свободи поглядів та тез. Щоб зрозуміти унікальний погляд на життя та історію африканських письменниць, краще за все прочитати “Половину жовтого сонця”, “Американу” й “Першу жінку”, які нещодавно вийшли в книголов.