Вікторія Макніл, громадська активістка, яка надає військовим необхідні обладнання та техніку, стала королевою Віденського балу минулого року. Напередодні Віденського балу 2026, який відбудеться 2 квітня, переможниця розповіла про свої враження від події, як вплинув на її життя титул, підготовку до майбутньої події та благодійність.

Вікторія, ви – королева минулорічного Віденського балу. Поділіться вашими враженнями від події та як це — носити корону?

Віденський бал у Києві — це не просто світська подія, це символ традиції, культури й благородства. Для мене було великою честю отримати титул королеви. Носити корону — це не про статус, а про відповідальність. У той момент я відчула не лише радість, а й усвідомлення, що маю залучати якомога більше ресурсів для системної підтримки наших військових.

Як Віденський бал та титул вплинули на ваше життя, які цілі були поставлені після перемоги?

Титул став для мене новим етапом. Я поставила собі за мету використовувати цю платформу для популяризації благодійних ініціатив, підтримки культурних проєктів та допомоги військовим. Для мене важливо, щоб корона не була лише символом вечора, а стала інструментом добрих справ.

Ви чудово танцюєте, не дивно, що саме ви здобули перемогу. Чи є у вас танцювальне минуле?

Раніше я ніколи не займалася танцями. Два роки тому мене запросили на бал. З того часу і почалося моє захоплення танцями. Було дуже цікаво, але і дуже складно. Але я вдячна своєму тренеру та партнеру Євгену Сіроштану за підтримку, мотивацію та майстерність. Він навчив мене не просто рухатися, під музику, а й розповідати в танці історію без слів.

Чому для вас було важливо взяти участь та підтримати Віденський бал?

У складні для країни часи культура стає формою опори. Віденський бал — це про європейську традицію, про нашу приналежність до великої культурної спільноти. Для мене було важливо показати, що навіть під час війни ми зберігаємо гідність, красу та внутрішнє світло.

Що ви очікуєте від майбутнього Віденського балу? Чи буде у вас особлива роль як у торішньої володарки корони?

Я очікую, що бал знову стане простором єдності, натхнення та благодійності. Як торішня королева, я планую підтримувати нову володарку титулу, передати їй символічну корону з теплом і вдячністю. Для мене це буде зворушливий момент — як передача естафети.

Під час події ви носили елегантний вечірній наряд. Чи комфортний вам такий стиль? В повсякденному житті якому дрес-коду віддаєте перевагу?

Вечірній стиль мені близький — я люблю класику, витонченість, чіткі силуети. Проте в повсякденному житті я обираю  комфортні костюми, мінімалізм, натуральні тканини. Зараз для мене важливо, щоб одяг був не лише красивим, а й функціональним.

Ви присвячуєте багато часу благодійності, підтримуєте військових, передаєте їм необхідну техніку та обладнання. Розкажіть докладніше про свою місію.

Після початку повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що не можу залишатися осторонь. Моя місія — бути корисною там, де я можу. Я багато спілкуюся з військовими особисто, щоб розуміти їхні реальні потреби. Для мене це не просто допомога — це моральний обов’язок.

Чи є у вас нові проєкти або плани, пов’язані з благодійністю?

Так, ми працюємо над системнішими ініціативами — зокрема програмами підтримки реабілітації військових та їхніх родин. Також планую більше інтегрувати культурні події з благодійною складовою, щоб кожен захід мав практичний результат допомоги.

Як особисто ваше життя змінилося після початку повномасштабної війни?

Змінилися пріоритети. Багато речей, які раніше здавалися важливими, відійшли на другий план. З’явилося більше внутрішньої зрілості, більше вдячності за прості речі — дім, родину, можливість працювати. Війна зробила нас сильнішими, але й навчила цінувати кожен день.

Спілкуючись із військовими, який у них настрій щодо війни?

Вони дуже різні — хтось жартує, хтось мовчазний, але в усіх є спільне: відчуття відповідальності за країну. Вони втомлені, але не зламані. І найбільше, що вони хочуть знати — що тил їх підтримує. Саме це дає їм сили.