Як і більшість веллнес-трендів, цей починається в Японії. “Література, що зцілює” народилася як відповідь на стрес та пандемію. Книжки цього літературного жанру не тримають в напрузі, не створюють стресових сюжетів, а зцілюють та заспокоюють читачів у буремні часи. 

Трошки магії, дуже прості локації та герої, наче списані з нас самих — апатичні та вигорілі — стають центральними фігурами healing literature. Так, у романі Тошікадзу Каваґуті ми читаємо про кавʼярню, в якій можна повернутися в минуле, поки кава все ще гаряча. Так само бестселлер Хван Бо Рим відміняє моду на досягнення та розповідає про спокійне життя кавʼярні в Сеулі. Ці книжки — прості та зрозумілі, вони не завдають болю, в них немає втрат та жертовності. Тільки трошки магії, яка на кожній сторінці запалює надію на кращий перебіг подій. 

Це продовження ідеї найбільш популярної гри в Японії Animal Crossing, яка досі доступна на Nintendo — в грі неможливо померти, а все, що можуть робити люди, — це ходити власним островом у милому аватарі, збирати фрукти, морепродукти та спілкуватися з милими тваринками, проводячи свята та розбудовуючи власну віллу. Це тиха та мʼяка гра, створена, аби втекти від хаотичної реальності туди, де гарантовано не станеться нічого поганого. Японія — рекордсменка ідей для “заспокоєння”. Ця традиція починається ще з 50-х років, коли травма суспільства через Хіросіму та Нагасакі була настільки великою, що японці вигадали занадто милих ляльок та почали створювати “дитячу романтику життя” там, де її в реальності більше не існувало. Зараз же “милі фігурки” рятують психічний стан і українців, а ми бачимо зростаючий тренд на “дитячі аксесуари”. 

Так само “література, що лікує” посідає головні полиці магазинів. Адже коли реальність стає надмірно болючою, всі ми шукаємо способи втекти від світу та трошки помріяти. Наприклад, в одній з кавʼярень, де можна раптово перенестися в майбутнє.