У вересні у лондонському музеї Вікторії та Альберта відкрилася експозиція, присвячена французькій королеві — складній історичній постаті, справжній іконі стилю, диктаторці моди та праматері haute couture — Марії-Антуанетті. Кураторкою експозиції стала Сара Грант, яка називає Марію-Антуанетту першою інфлюенсеркою в історії. Її життя — рідкісне поєднання гламуру, видовищності й трагізму. Саме завдяки цій королеві Франція отримала свій найголовніший міф, символ й імідж держави краси, моди та стилю.

У канонічних пантеонах богів, богиня моди була відсутня. Вакантне місце посіла земна жінка, яка створила культ стилю, встановила диктатуру моди й принесла себе в жертву красі. Не дивно, що життя Марії-Антуанетти ретельно вивчене, оспіване і відтворене в кіно, літературі, мистецтві та на подіумах.

Її долю визначили наперед. У 14 років вона стала дружиною незграбного чоловіка, який згодом зійшов на трон найвеличнішої держави світу. Франція ще з часів Людовика XIV очолювала світову моду, тож молода королева від самого початку обрала для себе місію — формувати тренди й утвердити найвигадливішу форму правління — диктатуру моди.

Францією керував король і нудні міністри, а двір підкорявся королеві, скрипці Люллі, п’єсам Бомарше, картинам «галантних святкувань» Ватто, химерним перукам Леонара і шедевральним вбранням від божественної мадемуазель Бертен, яка мала почесне звання міністерки моди.

Занепокоєння в країні, серйозні суперечки в парламенті, війна з Англією — це все ніщо у порівнянні з новим «кольором блохи», введеним мадемуазель Бертен у моду, або зі сміливо вигнутим турнюром криноліна, або ж вперше створеним мануфактурою Ліона шовком особливого відтінку.

За законами модного двору Марії-Антуанетти, мадам Бертен двічі на тиждень разом із королевою оголошувала новий «указ», який фасон буде обов’язковим для всіх придворних. Королева перша витрачала на нього шалені гроші, перша його виводила на сцену, а слідом за нею кожен аристократ був зобов’язаний cплатити не меншу суму за схоже вбрання від мадам Бертен. МаріяАнтуанетта замовляла до 300 суконь на рік і ніколи не вдягала одну й ту саму річ двічі. Такі ж правила діяли й для всіх придворних, вимагаючи шалених витрат.

Не менше коштів за fashion-диктатури витрачалося на зачіску. Перукар Леонар щоранку приїздив у Версаль із Парижа в кареті, запряженій шістьма кіньми, щоб створювати зачіски в дусі архітектора Мансара. Величезні вежі, складні пейзажі, жанрові сценки, символічні орнаменти — і все це з волосся. Ця «зачіскова архітектура» впливала навіть на інтер’єри: дверні прорізи у палацах ставали вищими, дахи карет видовжувалися, стелі театральних лож піднімалися. На голівках дам моделювався барвистий складний світ: ландшафти й панорами з плодовими садами, будинками, з хвилястим морем і кораблями на ньому; сюжет у цих творах мистецтва, щоб урізноманітнити моду, безперервно слідував злобі дня. Викликала сенсацію опера Глюка — Леонар негайно створював зачіску a la Iphigenie з чорними траурними стрічками та півмісяцем Діани. Зробили королю щеплення проти віспи — ця зворушлива подія відображалася у Pouf de l’inoculation. Спалахнуло повстання в Америці — і новою переможницею дня ставала куафюра «Свобода».

Була у модної диктатури й своя конституція — книга колекції зразків тканин. Її Марії-Антуанетті приносили щоранку, щоб вона вирішила, яку сукню бажає сьогодні вдягнути. Для кожного сезону пропонувалося 12 нових ошатних суконь, 12 суконь для малих прийомів, 12 — для урочистих церемоній, не рахуючи сотні інших, щорічно оновлюваних.

На жаль, розкішний гардероб Марії-Антуанетти лише створив для неї імідж легковажної марнотратки, що було однією з головних причин, чому вона буквально стала жертвою моди й зрештою опинилася під гільйотиною. Але і її страта стала модним трендом! Після термідоріанського перевороту отримала небачену популярність так звана coiffure а la victime — «зачіска жертв», коротка стрижка, що нагадує про засуджених до гільйотини ув’язнених. Популярний образ часто доповнювався червоною стрічкою або шаликом, зав’язаним навколо шиї як символ зрубаної катом голови. Все це демонстрували на так званих балах жертв, де незримо віяв образ страченої модної королеви, творчині houte couture та цілого словника модних термінів.

ВИСОКА МОДА ГОВОРИТЬ ФРАНЦУЗЬКОЮ

Хоча поняття Haute couture виникло у середині XIX століття, та саме Марію-Антуанетту часто називають першою споживачкою одягу на замовлення з високоякісних, часто дорогих матеріалів і з особливою увагою до деталей.

Разом із Розою Бертен вона зробила моду і одяг не просто ремеслом, а мистецтвом. В окремій майстерні у Версалі жінки вигадували сміливі й нестандартні сукні, а ексклюзивні аутфіти почали називати кутюрними. Схожий сенс у це поняття ми вкладаємо і сьогодні.

Термін Haute Coiffure також виник у стінах Версаля. Зачіски при дворі Марії-Антуанетти справді були високими. Їхній вигляд нерідко визначався культурними подіями чи політичними обставинами дня. У складні конструкції з волосся вплітали емблеми, символи, орнаменти, іноді навіть малюнки та написи. Екстравагантні зачіски прикрашали квітами, пір’ям, штучними птахами, перлами, мереживом, діамантами, човниками й іншими схожими «іграшками». Також завдяки МаріїАнтуанетті почали забарвлювати волосся в пастельні відтінки. Серед королівських осіб і аристократів було модним фарбувати або пудрити своє волосся, щоб надати йому незвичного кольору. «Полуничний блонд» був найпопулярнішим тоном.

З появою мануфактур і зростанням середнього класу дедалі більше звичайних людей стали дозволяти собі непрактичний і дорогий одяг. Тенденції зароджувалися серед придворних Версаля, потім імітувалися заможними міщанами й поступово «опускалися» до бідніших верств населення. Так формувалися передумови того, що згодом отримало назву Pr t-à-porter.

Модистка Марії-Антуанетти Роза Бертен стала першою Couturier, фундаторкою французької високої моди. Вона одягала не лише королеву та французький двір, а й усю Європу. Завдяки її творчості Франція стала першим у світі центром моди, з’явилося поняття французької елегантності, а вироби паризьких майстрів розліталися світом, як птахи. Бертен створювала спеціальні ляльки, які називала пандорами, одягала їх у мініатюрні версії своїх суконь та відправляла у подорожі до інших країн, щоб за французькою модою могли стежити й за кордоном.

Ще один термін високої моди — Broderie, вишивку, техніку декоративного оздоблення тканини за допомогою ниток або інших матеріалів — запровадила МаріяАнтуанетта. Після Французької революції, коли 37-річну королеву стратили в Парижі, більшість її суконь були вкрадені або продані. Але одне з небагатьох убрань французької королеви можна побачити в Королівському музеї Онтаріо в Канаді, і воно справді приголомшливе.

Ця офіційна придворна сукня складається з обтислого ліфа з прикріпленим шлейфом і відповідної нижньої спідниці з шовкового атласу, виконаної в модному стилі 1780-х. Вишивка та деталі — абсолютно феноменальні й коштували величезних грошей, оскільки покривали всю сукню та шлейф. Художній дизайн містить безліч кольорів і квіткових мотивів, а також стрічки та павиче пір’я; можна помітити й пір’я фазана. Маленькі скляні камені теж були вишиті, щоб надати сукні блиску.

Прагнення до блиску зіграло з королевою злий жарт, а кутюрний термін Accessoire набув фатального значення для Марії-Антуанетти. Ще з Відня вона привезла з собою багато діамантів, а від Людовика XV отримала весільний подарунок — цілу скриньку з фамільними коштовностями. Але чи варто бути королевою, якщо не можна весь час купувати нові, ще прекрасніші та дорожчі камені?! Справа про «намисто королеви» стала найгучнішим скандалом про шахрайство і останньою іскрою, яка запалила вогонь революції. За ті камінці, за галантні перфоманси, химерні зачіски, фантастичне вбрання Марія-Антуанетта поклала голову під гільйотину, взяла на себе гріхи марнославства та залишилась єдиною справжньою Королевою Високої Моди, вишуканого стилю і фантастичної розкоші.