Стилістка та fashion-консультантка Ека Капанадзе побувала на фешн-події, організованій школою модельєрів Istituto Marangoni. Пані Ека поділилася з нами своїм досвідом.
Ека Капанадзе спеціалізується на підготовці брендів до виходу на Рітейл у Великій Британії, а також на створенні візуального образу для клієнтів, які беруть участь у ключових міжнародних подіях — таких як Royal Ascot, British Fashion Awards, Film Festivals.
Днями я мала честь бути запрошеною як стилістка та fashion-консультантка на подію, організовану Istituto Marangoni в колаборації з Посольством Італії в Україні. Цей досвід став для мене надзвичайно важливим — не лише як спостерігачки, а як опонентки та дослідниці, котра вірить, що мода — це не про поверхневе. Це про зміст.
Побачене довело: сьогодні мода — це глибока дисципліна, здатна говорити про культуру, тіло, пам’ять, біль, чуттєвість, екзистенцію, а також наше майбутнє.
Серед гостей — легендарна fashion-журналістка С’юзі Менкіс (Suzy Menkes), редактори з Condé Nast, впливові стилісти, культурні діячі, дипломати, представники провідних медіа та fashion-інституцій. Атмосфера була винятково інтелектуальною та естетичною.
Нижче — п’ятеро дизайнерів, роботи яких викликали у мене щире захоплення та професійне зацікавлення. Всі вони — випускники Marangoni, які вже зараз формують нову естетику глобальної моди.
- Henry A. Crawford (Велика Британія)
Мода як мислення. На перетині науки, філософії та Blade Runner
Генрі Кроуфорд починав як фізик, працював у Національній фізичній лабораторії в Лідсі, однак згодом зрозумів: наука у її строгій формі не дає простору для внутрішнього діалогу. Мода для нього стала новою формою філософії.
Його проєкт — це поєднання постнаукової думки, метафізики та постмодерного кіно. Одяг — це спосіб запитати себе: хто я, з чого я зроблений, де моя межа?
Це дуже інтелектуальний дизайн, у якому ідея має таку ж вагу, як і форма. Це нагадування, що сучасний дизайнер — це не просто творець, а мислитель.
- Софія Ковальська (Україна)
Мавка і Мольфар: фольклор як жива мова сучасної жінки
Софія Ковальська — дизайнерка з України, яка живе в Лондоні й працює з тканинами як із мовою спадку. Її колекція “Mavka and Molfar” — це не реконструкція, а тонке переосмислення українського фольклору у форматі повсякденного одягу.
Мене захопила носибельність колекції, її практичність — речі легко вписуються в сучасний стиль. Структуровані сукні, об’ємні спідниці, ручне плетіння з бавовни — все це виглядає глибоко, продумано і дуже природно.
Софія показує, що українська культура — актуальна, сучасна, світова. А кольори — поєднання червоного, синього, жовтого — нагадують про енергію традиції, яка не старіє.
- Jinxuan Mao (Китай)
Дитячі спогади та психологія: одяг, що лікує
Колекція “Echoes of Innocence” — це м’яка, дуже особиста розповідь про те, як дорослі, перебуваючи у стресі, інтуїтивно повертаються до дитячих емоцій, фактур, відчуттів.
Jinxuan працює з текстилем як терапевт: органза, об’єм, повітря, гра світла — все говорить про вразливість, яку ми зазвичай приховуємо. Але саме вона створює силу.
Мене надзвичайно зворушила тактильність її виробів — вони не просто одяг, а простір для емоційного захисту.
- Charlene Osmond (Індонезія)
Соблазн як форма мистецтва: тюль, білизна, пам’ять
Charlene досліджує тему сексуальності, ніжності та спокуси через сучасну інтерпретацію класичних образів — від Мерилін Монро до естетики Фелліні. Її колекція “Defining Seduction” — це стильне поєднання прозорості, багатошаровості, ніжності й сили.
Особливо мене захопила її гра з білизною як модним інструментом — багатошарові комплекти, мереживо, тюль, які в руках дизайнерки стають не викликом, а витонченою сповіддю.
У цьому є все: театральність, інтелект, іронія та дуже глибока жіноча емоція.
- Gaye Sahutoğulları (Туреччина)
Меморіальна шкіра: латекс, трансформація та тіло як архів
Gaye створила одну з найсильніших концептуальних колекцій — “Identity”, присвячену темі тіла як носія пам’яті, як простору трансформації. Вона працює з латексом, створюючи органічні, тілесні силуети, які нагадують другу шкіру.
У її роботі мене вразив баланс: жорсткий матеріал проти м’якої лінії, біоморфні форми проти анатомічної точності, страх перед втратою проти надії на перетворення. Колекція вражає не лише технічно, а й філософськи — це глибоко тілесна поезія.
⸻
Побачене стало для мене черговим підтвердженням: мода — це не просто гардероб. Це спосіб осмислення себе, простору, культури, історії.