Пластичний хірург світового рівня, фахівець вищої категорії з 19-річним досвідом та кандидат медичних наук (PhD) Варсік Бикадорова (Дадаян) переконана, що її покликання — допомагати людям відновлювати та вдосконалювати власну красу, ставати впевненими у собі та щасливими. Про любов до професії та вміння бачити красу в буденності вона розповіла в інтерв’ю.

Варсік, як ви обрали цей шлях?

Вважаю, що всі народжуються з певним набором якостей і характеристик, які визначають майбутню професію. Я з дитинства мріяла бути лікаремхірургом. На моїй батьківщині, у Вірменії, з великою повагою ставляться до цієї професії. Тому коли настав час вступати до університету, у мене не було жодних вагань. На той момент ми родиною вже переїхали до Києва і я вступила до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. З другого курсу я ходила на чергування до хірургічного відділення. Спочатку асистувала, а першу операцію провела на третьому курсі. Я буквально жила своєю професією. Для хірурга дуже важлива база — за моїми плечима 6 років інституту, 3 роки інтернатури та 17 років практики у Київській обласній лікарні.

Чому саме пластична хірургія?

Коли я працювала у загальній хірургії, я рятувала життя. Це зовсім інше відчуття та інші емоції, коли людина дякує за те, що ти, може, не врятувала, але продовжила життя. У пластичній хірургії я дарую людям впевненість у собі. Мені це подобається. Наприклад, дівчата, які приходять на збільшення грудей. На консультації після операції — це зовсім інші люди! У них очі горять, вони розкуті. Бо впевнені у своїй красі та привабливості.

Пластична операція — це кардинальне рішення. Багато хто з остраху не наважується на нього. Що б ви сказали цим людям?

Страх та побоювання перед операцією — це нормально. Бо це завжди крок у невідомість. Хтось боїться результату, хтось — затяжної реабілітації, а ще хтось — наркозу. Тому так важливо, щоб були контакт та довіра між пацієнтом та лікарем. За мене говорить мій досвід. За моїми плечима робота в загальній та пластичній хірургії, лапароскопічні операції. Я сертифікований GrandMaster з техніки високоточного ліпоскульптурування High Definition Lipo й абдомінопластики та є послідовницею Alfredo Hoyos, всесвітньо відомого колумбійcького професора, пластичного хірурга, засновника техніки ліпосакції високої чіткості та інших провідних методів контурування тіла в пластичній хірургії. У Alfredo Hoyos оперуються як селебріті, так і навчаються кращі хірурги з усіх куточків планети. Власне, у його авторській школі Total Definer я й вивчала High Definition (HD) Lipo та абдомінопластику, здобувала неймовірний практичний досвід.

Маю досвід проведення оперативних втручань у Європі. Регулярно підвищую свою кваліфікацію, стажувалася у Бразилії, Колумбії, США, Великій Британії та інших країнах. У 2023 році в Дубаї отримала престижну нагороду Woman of Universe у номінації «Пластичний хірург року» — це визнання, яке підсумувало багаторічну відданість улюбленій справі.

У 2023-му за сумлінну працю у воєнний час я також була відзначена нагородами «Свята Софія» та «Лідер пластичної хірургії». Цьогоріч у Вірменії отримала нагороду як найкращий пластичний хірург.

Часто відмовляєте пацієнток від операції?

Я завжди веду довгі бесіди з кожною клієнткою, щоб повністю зрозуміти, на що людина очікує. Адже у себе в голові вона може намалювати те, що реалізувати неможливо. До того ж важливим є «вихідник». Буває, дівчата кажуть: «Хочу груди, як у подружки!». Я пояснюю, що, на жаль, це неможливо, бо у них із подружкою різні зріст, вага, ширина грудної клітки тощо. Важливо, щоб клієнт розумів, що будуть рубці. Так, акуратні й практично непомітні. Але там, де пройшовся скальпель — залишиться слід. Не буває хірургії без рубців… Я максимально відкрита та чесна перед своїми клієнтами. І якщо розумію, що операція може не принести бажаного результату — намагатимусь відмовити людину.

А якщо за спиною клієнтки стоїть чоловік і говорить «хочу»?

Це — найгірший варіант, в якому я точно відмовлю. Бо я завжди наголошую своїм пацієнткам: рішення про операцію має бути суто вашим.

Ви б довірили своє обличчя пластичному хірургу?

Я зробила блефаропластику, і не пошкодувала про це жодного разу! У мене були яскраво виражені грижі під нижніми повіками. З цією проблемою часто стикаються люди кавказької національності. Грижі мене сильно дратували. Зараз я задоволена та щаслива, що прибрала їх. Я і мамі, й сестрам зробила блефаропластику. Переконана: якщо щось не подобається чи турбує у зовнішності і є можливість це виправити, чому б це не зробити?

Розкажіть про тренди пластичної хірургії.

Головний тренд — природність. Особисто мені він дуже імпонує. До мене все частіше звертаються з проханням: «Зробіть так, щоб все виглядало максимально натурально, красиво та гармонійно, щоб ніхто не здогадався, що було хірургічне втручання». Також популярні комплексні операції, коли пацієнтки хочуть поєднати кілька операцій під один наркоз. Наприклад, підтяжка обличчя та блефаропластика чи підтяжка грудей і живота, або Mommy Makeover. А взагалі у тренді нарешті красиві форми. Щоб усе було на місці: і попа, і талія, і груди.

Кого з відомих жінок ви вважаєте красивими?

Кім Кардаш’ян. Розумію, що вона зробила багато пластичних операцій, але вона красуня. Певно, мені імпонує те, що вона вірменка і з повагою ставиться до свого коріння. Вона приїздила до Вірменії, щоб похрестити своїх дітей. Це викликає захоплення. Також мене захоплюють Дженніфер Лопес та Демі Мур. Мені здається, вони перемогли час. І мають розкішний вигляд.

Ваші пацієнтки переважно жінки, а чоловіки звертаються до вас?

Так. Звичайно, їх невеликий відсоток. Вони роблять блефаропластику, абдомінопластику, ліпосакцію. Мене тішить, що чоловіки стежать за собою.

Кого з відомих чоловіків ви вважаєте красивими?

Джордж Клуні — дуже гарний чоловік. Бред Пітт — ні, занадто гарненький (сміється). Але, знаєте, чоловіка прикрашає не зовнішність, а характер та цілеспрямованість. Для мене важливо, коли у чоловіка є мета, якої він прагне, — жінка це чи кар’єра. А ще дуже важливе почуття гумору.

Що ви думаєте про цілеспрямованих жінок?

Захоплююсь і надихаюсь ними! Я теж цілеспрямована. Якби не була такою, навряд чи досягла б того, що маю зараз. Тим більше в хірургії переважно чоловіки. І пробитися в цій професії жінці, як і раніше, дуже складно. Я стикалася з фахівцями-чоловіками, які не сприймали мене у професії лише тому, що я жінка. Я працювала в умовах, коли була єдиною жінкою-хірургом у відділенні.

Як ви на це реагували?

Ніяк, у мене була мета, і я йшла до неї. Я знаю, що моя робота важлива не тільки через професіоналізм та досвід, але й… через мій гендер. Так-так. Я знаю, що для деяких моїх пацієнток було вкрай важливо, щоб лікарем-хірургом була саме жінка. Тому що я можу зрозуміти, що саме вони хочуть від свого тіла. Їм легше довіритись і розповісти мені про те, що їх турбує.

В якому колективі вам комфортніше працювати: жіночому чи чоловічому?

Чоловічому. Я практично все життя працюю в оточенні чоловіків. Певно, це профдеформація (сміється).

Як жінці побудувати відносини на рівних у чоловічому колективі?

Не воювати з чоловіками. Не намагатися щось доводити. Це зайве і на роботі, і в житті. Навіщо суперничати, коли краще попросити про допомогу і стати партнерами по справі. На початку кар’єри я воювала з усіма. Коли змінила тактику, й чоловіки зрозуміли, що я не несу загрозу, ми стали друзями, й вони були раді підставити мені плече. І зі своїм чоловіком я обрала таку саму тактику. Щоправда, він все одно частенько мені нагадує: «Варсік, ну ти ж дівчинка!». Але сьогодні я готова бути дівчинкою! Щоб мене пропускали вперед, подавали руку та допомагали надягнути пальто. Чому б і ні? Раніше я хотіла всім щось довести. Сьогодні — ні. Й абсолютно цьому рада!

Який талант ви б хотіли мати?

Вміти гарно малювати. Я брала уроки малювання. Ми вчилися малювати людське тіло. Мені було важливо зрозуміти, як влаштований і розташований кожен м’яз, щоб під час операції знати, де краще що покреслити та які контури зробити.

Ви даруєте людям відчуття краси. Але краса — поняття ефемерне. Які прості речі ви вважаєте красивими?

Квіти. Піком досконалості я вважаю півонії. Мені чоловік дарує тільки півонії. Інших квітів для нього не існує.

Кажуть, що запорука успіху — це впевненість у собі. А вона можлива, якщо ти любиш себе. Ви любите себе?

Так. Але я довго йшла до цього. Бо це щоденна праця над собою та постійне духовне зростання. Ми повинні проходити нові уроки долі, опрацьовувати свої комплекси, робити висновки та змінюватися. І тут важливу роль грає наше оточення. Хто наші друзі? Хто чоловік? Чи дають вони нам любов, підтримку та турботу? Я вдячна своєму чоловікові за повноту кохання та щастя, які він мені дарує. Ви питали мене про красу. Але краса — це не лише зовнішність. Це внутрішнє сяйво. А воно у свою чергу підкріплене відчуттям повноти кохання та щастя. І коли людина сяє, тобто почувається коханою і щасливою, — вона завжди гарна.