Військовий Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ та амбасадор Українського Ветеранського Фонду Тимур Леон дав інтерв’ю LIKEinUA.
Що ви найбільше цінуєте в людях?
Ціную в людях щирість і вірність. У моєму розумінні це не лише вірність людині, а й вірність своїй справі, обов’язкам та цінностям. Щирість — це чесність і відвертість, попри все. Ціную, коли все говорять прямо, бо що б ти не приховував, все одно рано чи пізно це стане відомо. Я дотримуюсь цього принципу в житті, тому й це ціную в людях.
Які людські недоліки вам легше за все пробачити?
Не вважаю, що у людей є недоліки, адже те, що мені здається недоліком, може бути лише моєю суб’єктивною думкою про людину.
Як ви обрали свій професійний шлях?
Скоріше, він мене обрав. З початком повномасштабної війни зрозумів, що я обов’язково захищатиму свою країну зі зброєю в руках, відклавши всі свої мрії та плани на майбутнє. Якщо ми втратимо державність, то не буде всього іншого. Планую продовжувати свій шлях у силових структурах держави. Як показує історія, українцям постійно потрібно розвивати обороноздатність країни, щоб у росії навіть думки не було з нами воювати.
Нещодавно ми відсвяткували День Незалежності України. Що для вас незалежність?
Незалежність країни — це право народу самостійно вирішувати свою долю, обирати власний політичний, економічний та культурний шлях, без втручання зовнішніх сил. Це можливість для держави захищати свої інтереси, розвивати власну культуру та мову, а також забезпечувати безпеку своїх громадян. А от усвідомлення народом незалежності, це вже інше. На жаль, багато українців навіть не замислюються про те, якою ціною нам дається ця незалежність, і я хочу, щоб врешті-решт громадяни це зрозуміли. Ще задовго до того, як проголосили Україну незалежною, українці боролися за незалежність. Тобто, не маючи її, віддавали за неї все! Варто пам’ятати про це завжди. Я наслідую боротьбу за незалежність, і мої побратими також, бо ми хочемо, щоб саме такою наша країна і залишалася.
Хто для вас є авторитетом?
Я військовослужбовець, і в моєму оточенні наразі багато авторитетних людей. Це і мої побратими, й командири, й мої рідні, які мене завжди підтримають. А прислухатися до когось — це поняття відносне. У моєму оточенні всі люди варті, щоб до них прислухалися.
Чи засуджуєте когось?
Засуджую всіх, хто грає на руку ворогу!
Пограймо в коротеньку гру: я називатиму звуки, а ви будете говорити першу асоціацію, яку маєте із цим звуком. Звук вітру?
Є прислів’я: «Вільний, як вітер у полі». Інколи просто хочеться полетіти й на пару хвилин відірватися від усього.
Сигнал тривоги?
Щось звичне, адже коли ти в окопі, то не чуєш сигналу, а по тобі все одно прилітає. Тож для військових це не про тривогу.
«Обережно. Двері зачиняються»
Рідне київське метро. Проте давно вже його не чув, адже, коли буваю у столиці, здебільшого їжджу на авто.
Кування зозулі.
Дитинство в селі, куди я приїжджав до бабусі влітку.
Гімн.
Зараз, як ніколи, розумію значення кожного слова. Гімн — це мурахи шкірою та відчуття причетності до історичних подій сучасності!