Cпівзасновниця жіночого бізнес-клубу та обличчя фотопроєкту «Рукостискання добра» Світлана Третякова в інтерв’ю LIKEinUA розповіла про цінності поза часом.
Що ви найбільше цінуєте в людях?
Говорять, що в пісні найважливіше — це наявність пісні, так само для мене в людині важлива людяність. Також ціную мудрість, вихованість і здатність навчатися все життя. А ще не уявляю, як би пережила всі події останніх років, якби не почуття гумору людей із мого оточення.
Які людські недоліки вам легше за все пробачити?
Якщо людина зробила помилку, але визнала її й перепросила, то треба обов’язково пробачати. Ми всі зіткані з чеснот і недоліків, тож кожен заслуговує на другий шанс. Людина стає значно терпимішою у той момент, коли розуміє, що вона й сама неідеальна.
Як ви обрали свій професійний шлях?
Спершу я йшла творчим шляхом, який обирала самостійно. Він мені подобався, був цікавим. А за останні п’ять років додалися бізнес-проєкти, й дещо змінився напрям. Та цей шлях сам обрав мене. Він мені теж подобається, і ним мені йти легше. Загалом дотримуюся думки, що людина тоді займається своєю справою, коли їй все дається легко, без надзусиль. Коли лише подумаєш, а задум вже починає перетворюватися на реальність. Можливо, це тому, що на свій шлях ми стаємо вже усвідомленими й підготовленими.
Нещодавно ми відсвяткували День Незалежності України. Що для вас незалежність?
Свідоме розуміння незалежності прийшло до мене у 2014 році після анексії Криму, звідки я родом і де залишилися всі мої рідні. Це було жахливе відчуття, але захотілося почуватися сильнішою, аби такого більше ніколи не сталося. Ще більш «кричуще» усвідомлення незалежності, здається, прийшло до всіх нас разом з початком повномасштабної війни, коли ми чітко побачили, що відрізняє нас від усіх інших країн. День Незалежності мені наразі важко сприймати як святкову подію. Цього року для мене він був радше хвилиною мовчання, що затягнулася.
Хто для вас є авторитетом?
У професійному житті маю багато сфер діяльності, й у кожній прислухаюся до професіоналів своєї справи. В особистому житті слухаю лише себе, покладаючись на власний цінний досвід, і відповідальність за свої рішення несу лише я. Думаю, помилково люди покладаються на інших, а потім звинувачують у невдачах кого завгодно, тільки не себе. Дорослі люди мають відповідати за свої вчинки.
Чи засуджуєте когось?
З одного боку, так, звісно, я засуджую людину, яка ображає слабшого чи знущається з тварини. А з іншого — ми не боги, щоб когось судити. Важливо жити за нормами моралі, а право судити я б залишила комусь вищому.
Пограймо в коротеньку гру: я називатиму звуки, а ви будете говорити першу асоціацію, яку маєте із цим звуком. Звук вітру?
Це новини. Якщо легкий приємний вітерець, то новини добрі. Якщо ураган, то це новини, які почути буде не дуже приємно.
Сигнал тривоги?
Страх і «ввімкнення» інстинкту самозбереження.
«Обережно. Двері зачиняються»
Це до змін. Якщо зачиняються одні двері, то точно відчиняються інші.
Кування зозулі.
Порахувати й отримати своє щасливе число. А потім шукати збігу з ним у повсякденному житті. Доля завжди посилає нам знаки (усміхається).
Гімн.
Мурахи шкірою від відчуття свободи.