Цей рік для стиліста інтер’єрів Марини Ковчежнюк та її київської компанії CO.DE мав стати роком прориву. Позаду – організовані та налагоджені процеси, активні перемовини, потужна комунікаційна стратегія; попереду – грандіозні плани щодо нових креативних проєктів і масштабування бізнесу. Серія нещодавно укладених договорів мали забезпечити компанію роботою на кілька років уперед.
Та раптом – вранішні вибухи, воєнний стан, загальні паніка та відчай. І враз все стало на тривалу паузу з багатьма невідомими, на які ніяк не вплинути. Минулого вже не було – майбутнього може й не бути. Та навіть в найбезнадійнішу мить Марина обрала рух уперед. Про неочікувані ризики й вимушене переформатування бізнесу – в нашому ексклюзивному інтерв’ю.
Марино, перш за все, як український ринок інтер’єрного дизайну відреагував на військове вторгнення?
– Війна стала і продовжує бути для нас величезним випробуванням. В перші дні «після» нам потрібно було відійти від стресу, а потім поступово звикати до нової пекельної реальності, заново по цеглинках вибудовувати своє життя. Чимало українських дизайнерок та архітекторок у пошуках безпечного прихистку роз’їхалися по всьому світові. Однак навіть там вони продовжують шукати клієнтів, творити та нести естетику, і це дає надію.
Компанія CO.DE не стала виключенням. Через російське вторгнення наш бізнес зазнав суттєвих змін, довелося переформатувати абсолютно всі робочі процеси, але в жодному разі ми не опускаємо рук та продовжуємо працювати.
Позитивна новина в тому, що саме в турботі про організацію свого життєвого простору і облаштування житла немало українців знаходять наснагу, аби пережити цей надскладний період. Саме тому більшість замовників, які до війни розпочали роботу над дизайн-проєктами, сьогодні прагнуть довести їх до логічного кінця.
Наш головний офіс територіально залишився в Києві, тож ми працюємо. Працюємо, аби клієнти попри все отримали послуги, виконання яких довірили нашій компанії, а також аби якнайшвидше запустити українську економіку. До 24 лютого ми спостерігали бум нерухомості та розбудови великих міст. По завершенню війни ринок нерухомості в Україні, безсумнівно, набере ще більших обертів, і це для нас неймовірна мотивація.
Ви згадали про переформатування бізнесу CO.DE від початку війни. Які нові бізнес-пріоритети для себе визначили?
– Почну з того, що головною конкурентною перевагою нашого бізнесу до війни було комплексне рішення. Компанія CO.DE виконувала функцію генерального підрядника на всіх етапах реалізації інтер’єру: будівництва, інженерії, дизайну, повної комплектації. Ми аналізували ринок будматеріалів, меблів і предметів декору. Та в підсумку пропонували замовнику найкращі для нього варіанти вирішення будь-якої дизайнерської задачі. Такий комплексний підхід ідеально підходив для будинків, квартир або комерційної нерухомості.
До війни у нас було кілька проєктів в Європі. Ми протестували та зрозуміли свої можливості, тому з початком війни змогли швидко переорієнтуватися. Для цього відкрити ще один офіс-представництво в Італії, який так само як і київський офіс надає послуги зі створення дизайн-проєктів, авторського нагляду та повної комплектації інтер’єру. Такий стратегічний крок дозволяє нам тримати бізнес на плаву. Особисто я почала розвиватись у сфері універсального дизайну. Переконана, що за ним майбутнє.
В червні вам пощастило відвідати головну меблеву виставку року – Salone del Mobile. Milano 2022. Поділіться враженнями. Чи залишилась вона тією ж виставкою, якою так захоплювалася професійна спільнота?
– Дійсно, з 7 по 12 червня тут в Італії проходив салон меблів Salone del Mobile. Milano (iSaloni). Це безсумнівно знакова подія у сфері дизайну, на яку ми чекали з 2019 р., тож вона відбулася вперше з початку пандемії. На період проведення виставки Мілан перетворився на свято дизайну і меблів із відкриттям оновлених шоурумів, показами лімітованих колекцій та інсталяцій, дискусіями про сучасний дизайн та формуванням сміливих трендів на наступний рік.
Масштаб виставки традиційно вразив: 2175 брендів (з яких майже третина з інших країн), понад 262 тис. відвідувачів за шість днів. На майданчику були представлені всі павільйони й дизайнерські напрямки, від класичних до сучасних. На жаль, не всі гравці українського інтер’єрного ринку змогли дістатися Мілану.
Цьогоріч надзвичайно вразило те, наскільки креативно на iSaloni були представлені меблі для ванних кімнат та сантехніка. Від цих павільйонів перехоплювало подих! Чого вартував стенд з величезними інсталяціями, розроблений епатажним дизайнером-футуристом Карімом Рашидом!
В цілому довгоочікувана виставка, попри затяжний карантин та події у світі, все ж зберегла свою статусність, динаміку та знайому енергію. Відчувалося, що Мілан не збирається поступатися званням столиці світового дизайну.
Наскільки доброзичливою була атмосфера на iSaloni, зважаючи на загальну міжнародну напруженість? Чи відбулися там зустрічі, які особливо запам’яталися?
– Загальна атмосфера виставки, звісно, була дуже позитивною та натхненною. Італійці – відкриті, співчутливі та здебільшого підтримують Україну. До того ж росіяни, як і китайці, на iSaloni майже не були присутні ні в якості учасників, ні відвідувачів.
З іншого боку, відчувалося, що наш ринок для італійських виробників став менш цікавий: мовляв, кому зараз потрібні дорогі меблі? Тому завжди, спілкуючись з на виставці з виробниками, я прагнула донести одну важливу річ: звісно, українцям зараз не до краси, естетики та трендів, але наш ринок живий, адже всі дизайнери та архітектори розвиваються, активно освоюють міжнародні ринки і продовжують нести красу не тільки для українського, а й для європейського клієнта. Іншими словами, український ринок не зупинився – навпаки, відкрились нові його грані, і це створює додаткові можливості для західних фабрик.
Цей меседж на виставці намагалась поширити не тільки я, але й мої подруги – власниці інших українських дизайн-студій. До речі, саме зустріч з ними викликала в мене найбільший вир емоцій. Знаєте, це наче ковток свіжого повітря. В кожної з дизайнерок своя сумна та водночас натхненна історія «до/після», якою вони поділилися (їхні розповіді наводимо нижче. – Прим. ред.).
Окремо хочу відмітити стенд, на якому ми зустрілись і навіть організували фотосесію в українському стилі. Це дійсно був один із найкращих стендів, облаштованому італійською компанією Elledua. Дуже тепло до них ставлюся, адже фабрика давно виступає партнером CO.DE і на цьогорічній виставці здивувала віртуозним поєднанням кольорових рішень і матеріалів. Вже багато років слідкую за їхніми неповторними колекціями, які завжди виграшно вирізняються, тим більше що для створення кожної наступної запрошується інший дизайнер.
Марино, особисто для вас як змінилася система координат?
– Мені хочеться жити сьогоднішнім днем (як кажуть, бути в «моменті»), дорожити кожною миттю. Хочеться оточити себе красивими речами й займатись тим, що приносить справжнє задоволення. В бізнесі я зрозуміла, що потрібно цінувати свій досвід і ще енергійніше розвиватись, тому що це єдине, що залишається з тобою назавжди.
Чимало бар’єрів зникло. Все що раніше здавалось проблемою, зараз сприймається просто як питання, яке потрібно вирішити. Тепер я знаю, що сильна і здатна знайти вихід із будь-якої ситуації.
І, звісно, сьогодні як ніколи люблю свою державу та пишаюсь тим, що я українка. Адже ми дуже круті, наша заповзятість та інстинкт виживання вражає багатьох європейців.
Олександра Ассаул, засновниця «Дизайн-студії Олександри Ассаул»:
– Звісно, війна змінила нашу роботу і життя в цілому. Раніше ми базувались у Києві. На початку війни частина команди опинилась поза межами України, хтось пішов на фронт, хтось вимушено переїхав в інші регіони України. Зізнаюсь, дуже важко займатись творчістю, коли твоя душа – ніби та розбита кришталева ваза, і десь треба знайти сили, щоб почати її склеювати.
Майже місяць ми не працювали. Це був період апатії й водночас відчуття, що треба з неї вибиратися. Почали з того, що домовились із командою про наступне: ми відновимо роботу на два місяці, аби завершити всі розпочаті проєкти та виконати зобов’язання перед клієнтами.
Писати про це легко, але тоді це здавалося одним із найважчих рішень у житті. Як працювати? В країні війна, а ми розмірковуватимемо, який світильник пасує до шпалер? Все це бачилося недоречним і дуже давило на психіку. Додавався ще й осуд оточення в реалі та соцмережах.
Але потім я зрозуміла: найперше і найважливіше, що я маю робити як керівник, – і далі нести відповідальність за свою команду, а ще, звісно, тримати слово перед клієнтами.
Ірина Журіна, засновниця та керівниця дизайн-студії ZEN trend studio:
– Ми, українці, у своїй країні пережили кілька світових криз та крутих переломів. Кожні 3-4 роки – новий струс. Плюс особисті поворотні ситуації у кожного. Більшість з нас по кілька разів підійматися сходами вгору, починаючи з першої сходинки. Замислювалися, змінювали світогляд, підіймали рівень цінностей, зміцнювали принципи. Ми дуже соціально адаптивні. І я добре розумію, що через невеликий проміжок часу нам вдасться налагодити контакти, набути неоціненного досвіду в Європі. І все це знадобиться нам у майбутньому для роботи в нашій мирній Україні, що активно розвиватиметься.
Війна захопила мою родину із двомісячною дитиною в Італії. Я готувалася до того, що проведу період вагітності в Італії. Тому щойно дізналася про вагітність, тимчасово перестала брати нові проєкти в Україні та намагалась закрити всі поточні. Саме тому організовувати роботу в Європі я розпочала задовго до 24 лютого.
Налагоджувати зв’язки в Італії досить просто: італійці дуже відкриті, доброзичливі та здебільшого порядні. Я докорінно не згодна з тими, хто погано відгукується про здібності, працездатність європейців, рівень сервісу тощо. Тут багато чого можна перейняти. Я маю кілька проєктів у Греції. Через тиждень вирушаю на Тенерифе «на розвідку». Тамтешні жителі скаржаться на нестачу дизайнерів.
Зараз спілкуюся з багатьма підрядниками, клієнтами, партнерами, колегами. У всіх рій думок, цікавих думок. Саме рій, тому що ідей багато. Але шлях до мети поки не зрозумілий, і тому здається складним і навіть нездійсненним. Адже насправді у будь-якій ідеї головне – зробити перший крок. Щойно наблизишся до другої сходинки, її стає краще видно, а вже за нею побачиш третю, четверту… Головне, триматися разом і якимось дивом генерувати оптимізм. Якщо з першим просто – спільна біда згуртувала націю, то з другим… Я працюю над тим, щоб почати вірити у світле та у всьому бачити можливості.
Анна Мельник, засновниця та керівниця «Дизайн-бюро Анни Мельник»:
– Вже 17 захопливих років в Україні я займаюсь успішною практикою із розробки інтер’єрних дизайнів. У цей непростий час через особисті причини я змушена була виїхати з України. Однак завдяки цьому змогла значно розширити свої горизонти, зокрема, із вивчення нової мови та культури. А доступ до виставки iSaloni дозволив збагатитися новими знаннями.
З початком війни роботи поменшало – об’єкти зупинились. Я почала розглядати інші можливості, адже ніколи не боялася пробувати щось нове, адже це захопливий процес зростання, пошуку нових можливостей та шляхів самореалізації. Зараз використовую кожну можливість дізнатись щось нове, освоїти нові навички, щоб потім втілювати ці знання в моїй любій Україні.
За час війни я розробила концепцію та план саду на складній ділянці, і задоволена своєю роботою. Вже почали посадку. Об’єкти в Україні теж ожили, робота йде. Моя команда активна. Надходять нові цікаві пропозиції. Мої клієнти здебільшого проживають в ЄС, тож маю достатньо замовлень.